А чи знаєте ви, що найкоротша війна в історії тривала 38 хвилин? Ця війна сталася між Англією і султанатом Занзібар (це в Африці, з 1964 року Занзібар є частиною Об'єднаної Республіки Танзанія) 27 серпня 1896 року.Конфлікт почався через те, що новий правитель Занзібару, Халід ібн Баргаш, вирішив припинити співпрацю з Великобританією і зблизиться з Німеччиною. Таке рішення ніяк не влаштовувало англійців, і вони висунули ультиматум, згідно з яким 27 серпня в 9.00 Занзібар повинен був здатися. Однак цього не сталося. Армія, зібрана султаном Занзібару, складалася з 2800 чоловік, а його флот з одного корабля з одним знаряддям. Що й казати, англійці завдали нищівної поразки Занзібару. У цій війні було нараховано 570 загиблих і все з боку Занзібару. З початку конфлікту до повної перемоги англійців пройшло рівно 38 хвилин.Цей цікавий факт був зафіксований у книзі рекордів Гіннесса, як найкоротша війна в історії людства!
Формально найдовша війна - Третя Пунічна, яка тривала 2133 роки (вона тривала всього 3 роки та завершилася в 146 р. до н.е., але символічний договір було підписано 1985 року, під час візиту мера Риму до Тунісу)
За часів Першої династії Стародавнього Єгипту, членів сім’ї та слуг замуровували в гробниці (ще не в пірамідах) разом з мертвим фараоном. Вважалося, що всі вони будуть допомагати фараону після того, як той потрапить до богів, в потойбічний світ.
З історії української символіки
Прапор, Гімн та Герб є символами , які репрезентують будь – яку державу в міжнародній спільноті.
Українська ж символіка має дуже давнє походження.
Спочатку про Прапор:
Вексилологія або прапорознавство ( наука , яка вивчає прапори, стяги, знамена, хоругви, бунчуки, вимпели, штандарти як історичні пам’ятки і досліджує їхній символічний зміст) говорить , що прапор або стяг спочатку трактувався як символ родоводу, згодом як символ влади. Ще пізніше виникають хоругви – як релігійні знамена та бойові стяги як засіб ідентифікації не лише національної приналежності військових , а й потужне джерело виховання почуття патріотизму та підняття військового духу на полі бою.
На формування прапорництва на українських землях важливий вплив справили як традиції Візантії, Центральної Європи, Скандинавії, так і східна практика використання бунчуків — прикріплених до древка кінських хвостів.
Про вживання стягів у Київській Русі маємо згадки у писемних та іконографічних джерелах. Переважно це були трикутні клиноподібні прапорці з релігійною символікою. Першим джерелом, яке містить докладні описи хоругв українських земель, полки яких брали участь у Ґрюнвальдській битві 1410 року, є хроніка Длугоша , який описує ще й ранішні Галицько - Волинські ( до якої на той час входила Київщина) синьо – жовті хоругви 1238 року.
Значний вплив на українське мілітарне прапорництво справив розвиток козаччини. Наймаючи козаків для воєнних походів, монархи перш за все дарували їм клейноди, серед них і прапори, що трактувалися як знаки визнання особливих бойових заслуг. Формування поняття “національних кольорів” і затвердження національних чи державних прапорів для більшості сучасних держав припадає лише на ХІХ—ХХ ст. В основному поява таких символів тісно пов’язана з національно-визвольними рухами. Вибір самих знаків індивідуальний в кожному окремому випадку — іноді з апеляцією до історичної традиції давніх форм державності, іноді за основу беруться геральдичні символи політично найактивнішого регіону, іноді на це впливають певні культурні, політичні, релігійні чи природні особливості.
Утвердження як українських національних барв у сучасному значенні синьо-жовтого кольорового сполучення, сформованого на традиції символіки Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІV ст., датується 1848 р. і пов’язане з українським національним відродженням у Галичині. На українських землях, що входили до складу Російської імперії, де українофільський рух переслідувався царським режимом, національні кольори почали утверджуватися лише після революції 1905 р. Після повалення самодержавства в Росії в лютому 1917 р. остаточне загальноукраїнське визнання Прапора засвідчило його масове використання не лише на українських землях, але й скрізь, де українці проживали і провадили активне громадське життя.
27 (14 за ст. ст.) січня 1918 році Центральна Рада законодавчо схвалила Прапор для військового та торговельного флотів Української Народної Республіки; в тому ж таки 1918 році прийнято синьо-жовтий державний Прапор держави Скоропадського та Західно - Української Народної Республіки; 15 березня 1939 р. Перший Сейм Карпатської України затвердив синьо-жовтий Прапор як державний.
Проголосивши в 1917 році в зайнятому червоноармійцями Харкові владу рад, більшовики імітували створення паралельної Центральній Раді форми національної державності, й тому також експлуатували назву “Українська Народна Республіка” і використовували червоний прапор з нашитими в крижі блакитною і жовтою смужками. Насаджуючи тоталітарну державу , більшовики чотири рази намагалися захопити Україну ( в січні та грудні 1918, в літку 1919 та навесні 1920 ). І кожного разу вдершись до Києва віддавали накази : « Всєх сінє – жолтих «мазепенцев» в Києвє унічтожіть». Більшовицька пропаганда обвинувачувала Мазепу не тільки в так званому зрадництві, а й в крадіжці кольорів шведського прапора. Хоча у козацтві поряд з малиновими, задовго до славетного гетьмана ,широко використовувались й синьо – жовті барви прапорів , рівно як і у містах України , які на той час мали статус магдебурзького права.
Коли ж більшовики зуміли закріпитися на Лівобережжі, то 1919 році назву УНР було змінено на УССР , в 1949 - УСРР (Українська Соціалістична Радянська Республіка), а також затверджено торговельний, морський і воєнний Прапор УСРР — червоне полотнище, в крижі якого розміщувалася вишита золотом назва республіки . У 1949 р. указом Президії Верховної Ради УРСР було прийнято новий державний Прапор із двох горизонтальних смуг — червоної та лазурової, у крижі — золотий серп, молот і п’ятипроменева зірка.
Відродження українських національних барв відбулося із розвалом СРСР. Цьому передувала доволі політизована дискусія в суспільстві — за період 1989—1991 рр. світ побачила значна кількість статей на цю тему. Нарешті 28 січня 1992 р. постановою Верховної Ради синьо-жовтий Прапор було затверджено як державний символ України (і закріплено в 1996 р. у Конституції України).
Геральдика ( наука , яка вивчає герби та кольорові емблеми) розтлумачує так кольори нашого Прапора : синій символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність. Жовтий (золотий) символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання.
Є ще одна цікава згадка про наші національні кольори: нібито 1240 року, монголо – татари прийшовши на Русь кричали , побачивши хоругви князів :«Хох лу, синьо – жовті!»(тобто хох синьо , лу – жовті ). Більшість українських ікон має також відтінки синього та золотистого.
Отож, барви нашого Прапора - це не тільки загально - прийнятне пояснення забарвлення неба й пшениці , а й кольори , які означають вірність та могутність.
І народ , у якого така древня історія державної символіки , з тих далеких віків має ауру захисту славних предків, які саме з такими кольорами Прапору боронили рідну землю. Такий народ заслуговує на велику повагу та гордість. Тисячолітня історія українського Прапора – це не 300-літня історія імперського російського прапора, це - історія героїчного народу , який і зараз з честю презентує нашу державу у світі під синьо – жовтими барвами .
Дякую Вам за таку цікаву інформацію!
ВідповістиВидалити